Я знаю правду – більшу за багатства,
За золото і срібло на землі.
Від тої правди сяє сонце ясне,
Птахи співають і радіють люди всі.
Я знаю правду, ту, яка хвилює,
Серця людей, і мир святий дає.
Її насправді тільки той відчує,
Хто за Христом у інший світ піде.
Я поділитись нею дуже хочу,
Лише із нею можу жити я.
І знаючи ту правду не промовчу,
У правді тій усе моє життя.
А зветься правда та – любов Христова,
Нас любить Бог, безмірно назавжди.
Його любов – велика, сильна, повна,
Вона веде у світ із темноти.
То правда, що в Христі спасіння маєм,
Що тільки з ним прийдем у майбуття.
І без Його любові помираєм,
Для вічного прекрасного життя.
Повір у правду цю мій друже милий,
Вона тебе від пут твоїх звільнить,
І вбереже від вічної могили,
І в твому серці вічно буде жить.
Я знаю, правду, що мене Бог любить,
І прагну я, навчитись так любить.
Якби не та любов, де були б люди?
Чи хоч один зумів на світі б жить?
3.11.2011.
Комментарий автора: До псалма «Правда любить Бог мене»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Заброшенная дверь - Марта Дитятева есть такая картина,она извесная, жаль сегодня не нашла её в инете.Я смотрела на неё когда то, и думала:" Интересно к кому это пришел Иисус, а Его не пускают, Он стучит и ждёт?",И вообще там нарисованы были такие заросли из репейника,странно , что к такому человеку пришел Сам Иисус.А когда я первый раз попала на собрание, то услышала проповедь про \\\"Се стою и стучу\\\",и как же я удивилась,что это дверь к сердцу каждого.В тот вечер я открыла Ему своё сердце и никога об этом не жалела.
