У Заздрості очі кольору ночі.
Думки не дають їй спати...
Я прала скатерки і штори в ночвах,
Читала казки ягнятам.
Три роки пані служницю хвалила –
За мову, за руки, за коси.
Втекла за діброву, прослала килим.
А Заздрість каміннячко носить.
Із кладки штовхає брата хлопчини,
Що кізку мою випасає.
На цямру кладе стебло маківчини,
Пелюстя чомусь обриває.
Та в Заздрості очі кольору ночі,
Хоч лик заквітчайте біло!
Я більше про неї писати не хочу.
У двір мій... сонечко сіло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
молитва - Сотниченко Андрей стихотворение написано в 2002г,это первая моя попытка "опубликоваться" на веб-сайте,посему прошу извинить,если что-то не так.Стихов,хвала Господу,у меня немало за период с 90-х доныне,буду счастлив продолжить,если это угодно Отцу небесному и вам.С уважением.Андрей.
