Я приду на Голгофу зарёю печальной,
Куда сходятся тропы Вселенской Любви,
Эта встреча была для меня не случайной,
У креста освящённой Палестинской земли.
Я душою смятённой взойду на Голгофу,
На колени пред Великим Иисусом склонюсь,
Где ужасное место людской катастрофы,
И в боли Христа вместе с Ним растворюсь.
У креста положу моё сердце, как розу,
И рассыплю вокруг будто кровь лепестки,
На Поклонной горе зажигаются звёзды,
И льются из ран Божьей Крови ручьи.
- И Ему я скажу: "Моё сердце, как роза,
И её аромат пусть дойдёт до Небес,
И мне в вечность с Тобой улыбаются грёзы,
И сияет вершина Христовых чудес."-
- Что смогу подарить? О, любимый мой Боже!-
Замерев у распятья печальной черты,
Подарю Тебе сердце, как красную розу,
В лепестках, будто в каплях Христовой Крови.
Ожидает на Небе меня мой Спаситель,
От земли Он усталое сердце возьмёт,
Примет сердце, как розу в дар Искупитель,
И Небесный ШАЛОМ сердце в миг обретёт!
можно прослушать песню в исполнении Елены Ваймер:
http://www.youtube.com/watch?v=thAqElyHNJ8 (выделить ссылку и нажать)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
